Ми просто запитали: «Що для вас означає мир?»
А у відповідь отримали цілий світ…
Світ, у якому рідні поруч і в безпеці.
Де ранок починається не зі страху.
Де можна обіймати близьких, повертатися додому, будувати плани, здійснювати мрії й упевнено дивитися в майбутнє.
До Міжнародного дня миру учні, педагоги та родини нашого Ліцею написали свої послання. Ми довірили їх білому голубу — нехай несе ці слова на своїх крилах.
У кожного в цьому відео — свій мир. Але, переглядаючи послання одне за одним, розумієш: насправді всі ми говоримо про одне.
Про право бути вдома.
Про право бути разом.
Про право не боятися за тих, кого любиш.
Про право дітей мріяти про майбутнє.
Не будемо переказувати всі послання.
Просто подивіться наше відео до кінця. Прочитайте їх. Почуйте.
Можливо, серед цих слів ви знайдете й власне визначення миру.
Нехай наші слова отримають крила.
І нехай настане день, коли ці побажання стануть нашою реальністю. У створенні відео використано рядки з вірша Надії Красоткіної, а також авторські послання учнів, педагогів і родин Ліцею.

У межах Всесвітнього дня прибирання «World Cleanup Day 2026» учні та вчителі нашого ліцею долучилися до міжнародної екологічної ініціативи.
Протягом періоду проведення акції кожен обрав свій спосіб участі — відповідно до власних можливостей, умов дистанційного навчання та, найголовніше, з дотриманням безпекових вимог.
Адже турбота про довкілля — це не разова акція, а щоденна звичка. Вона починається з простого: прибрати, відсортувати, видалити зайве, не залишити після себе сміття та берегти те, що нас оточує.
Що ми робили?
Дбали про природу там, де були. Прибирали навколишні території, а хтось навіть долучився до прибирання морського узбережжя. Бо чистота не має кордонів — вона починається там, де ми живемо, відпочиваємо і просто проходимо повз.
Наводили лад у власному просторі. Прибирали свої кімнати, робочі місця, позбувалися непотрібних речей і створювали навколо себе чистий та комфортний простір.
Сортували відходи. Відокремлювали вторинну сировину, формуючи корисну звичку відповідального ставлення до ресурсів та довкілля.
Влаштували цифрове прибирання — Digital Cleanup. Видаляли непотрібні файли, старі фотографії, листи та зайву інформацію з телефонів, комп’ютерів і хмарних сховищ. Адже порядок потрібен не лише навколо нас, а й у нашому цифровому просторі.
Іноді здається, що одна людина не може змінити багато. Але саме з таких маленьких кроків і складаються великі зміни.
Прибрана кімната. Чистий берег. Відсортовані відходи. Очищений телефон чи комп’ютер.
Здавалося б, дрібниці. А разом — це наш спільний внесок у чистіше довкілля.
Починаємо з себе. Діємо разом. Бережемо планету щодня!

14–18 вересня у нашому Ліцеї тривав Олімпійський тиждень — тиждень руху, натхнення, спортивних відкриттів і розмов про силу, наполегливість та незламність людини.
Олімпійському тижню передував День фізичної культури і спорту України, який подарував Ліцею святковий спортивний настрій і став чудовим стартом для тижня олімпійських ідей, руху та нових відкриттів.
Упродовж тижня Ліцей жив спортом і олімпійським духом! Учні долучалися до олімпійських уроків, спортивних вікторин, презентацій, руханок та інтерактивних завдань, відкривали для себе цікаві сторінки історії Олімпійських ігор і знайомилися з українськими спортсменами, чиї досягнення прославляють нашу країну. Говорили про силу, наполегливість, перемогу та вміння не здаватися, а ще — перевіряли свої спортивні знання, відповідали на запитання, виконували завдання, рухалися й ділилися власними думками про спорт.
А олімпійський настрій вийшов далеко за межі уроків фізичної культури. Спорт заговорив мовою літератури та англійської мови. На уроці зарубіжної літератури учні відкрили для себе античне уявлення про гармонію фізичної та духовної краси, а на англійській — вчилися говорити про свої спортивні вподобання та активності.
Бо Олімпійський тиждень — це не лише про спорт. Це про характер, силу духу, прагнення до мети й радість рухатися вперед разом!
Особливою і по-справжньому хвилюючою подією Олімпійського тижня стала зустріч учнів із випускником нашого Ліцею, ветераном війни, захисником України, триразовим чемпіоном Європи з адаптивного спорту Іваном Артюхом. Це була зустріч із людиною, чия історія надихає не словами, а власним прикладом. Його шлях — це мужність, наполегливість і здатність долати навіть найважчі випробування. Для учнів особливо цінно було побачити, що людина, яка колись навчалася у стінах нашого Ліцею, сьогодні захищає Україну та здобуває перемоги на міжнародній спортивній арені. Зустріч залишила багато емоцій і, без сумніву, надихнула ліцеїстів вірити у себе, не боятися труднощів і не зупинятися перед перешкодами.
Адже справжня перемога — це не лише медаль. Це сила піднятися, коли важко, і зробити ще один крок до своєї мети.
Олімпійський тиждень завершився, але його головна ідея залишається з нами: вірити у себе, підтримувати одне одного, долати труднощі й завжди рухатися вперед.
Перемога — це не завжди перше місце.
Перемога — це коли ти знайшов у собі сили зробити ще один крок.
Коли після падіння піднявся.
Коли повірив у себе.
Коли, попри все, продовжуєш рухатися вперед.
Нехай спорт надихає, рух додає сил, а приклад наших захисників і спортсменів нагадує: людські можливості значно більші, ніж нам іноді здається.
Разом — до нових вершин!

6 вересня в межах Олімпійського тижня у Ліцеї багатопрофільному відбулася особлива онлайн-зустріч — Олімпійський урок із нашим випускником Іваном Артюхом.
Чому саме Іван став гостем цієї зустрічі? Бо його історія сьогодні — це дивовижне поєднання сили захисника, сили спортсмена і сили людини, яка після важкого поранення змогла поставити перед собою нові цілі.
Після поранення і тривалої реабілітації у його житті з’явився адаптивний спорт. Іван займається різними видами спорту, бере участь у бігу, плаванні, велоспорті, змаганнях з лазер-рану. Він представляє Україну на міжнародних стартах та вже став триразовим чемпіоном Європи з адаптивного спорту. За його плечима — міжнародні змагання, старти у США, участь у європейських турнірах, медалі й перемоги. Але, мабуть, найважливіше досягнення — здатність після всього пережитого не зупинитися, а знайти своє «друге дихання».
Та цього дня нам хотілося говорити не лише про медалі.
Ліцеїсти запитували Івана про те, як не здатися, коли життя раптом змінює всі плани; що допомагає вистояти у найважчі моменти; як після поранення знову повірити у власні сили; що важливіше на шляху до перемоги — підготувати тіло чи переконати себе, що ти можеш; як ставити нові цілі й рухатися далі, коли щось не виходить.
Говорили про родину і підтримку. Про спорт і суперників, які можуть стати друзями. Про мрії, звички, невдачі й маленькі кроки вперед. І, звичайно, про те, що сьогодні означає слово «перемога».
Особливо цінно, що сьогодні Іван живе не лише спортом і власними досягненнями. Він зустрічається з молоддю, розповідає про свій досвід і власним прикладом показує: навіть після найважчих випробувань можна шукати новий шлях, ставити цілі й рухатися вперед.
Це була розмова без готових формул успіху. Натомість був справжній досвід людини, яка знає ціну словам «витримати», «почати знову», «рухатися далі».
Іване, дякуємо Вам за цю зустріч, за щирість і відкритість.
Дякуємо за Ваші спортивні перемоги, якими пишається Україна.
Дякуємо за службу, мужність і внесок у нашу спільну боротьбу.
І дякуємо за те, що повертаєтеся до молоді — вже не як учень нашого Ліцею, а як людина, чий досвід може стати для когось важливою точкою опори.
Бо іноді одна чесна розмова допомагає знайти своє друге дихання.

Чимало років безбар’єрність асоціювалася у багатьох людей лише з подоланням фізичних перешкод – облаштуванням пандусів і підіймачів. Насправді ж це поняття ширше і стосується, без перебільшення, кожного.

Так, більшість щоденних дій для людини з інвалідністю – це важке випробування, яке найчастіше доводиться проходити самостійно. Кожен крок супроводжується бар’єрами: у під’їзді – сходинки, в автобусі – незручні посадкові майданчики. Ситуації, коли людина з інвалідністю не може влаштуватися на роботу через упередження роботодавця – це проблема бар’єрів, вирішення яких є обов’язком держави перед її громадянами. Але й інших бар’єрів довкола нас, на жаль, також багато. Це й коли літня людина змушена простоювати у чергах в громадських установах, й коли жителі віддалених сіл не можуть оплатити комунальні послуги зі смартфона, й коли випускник університету не може працевлаштуватися на першу роботу, й коли молода мати не може вийти з декрету, адже немає місць у дитсадках.

Таких прикладів – безліч.

Для кращого розуміння, що таке безбар’єрність, варто знати такі терміни:

Фізична безбар’єрність – усі об’єкти фізичного оточення доступні для всіх соціальних груп незалежно від віку, стану здоров’я, інвалідності, майнового стану, статі, місця проживання та інших ознак.

Інформаційна безбар’єрність – люди незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, зокрема шрифт Брайля, великошрифтовий друк, аудіодискрипція (тифлокоментування), переклад жестовою мовою, субтитрування, формат, придатний для зчитування програмами екранного доступу, формати простої мови, легкого читання, засоби альтернативної комунікації.

Цифрова безбар’єрність – усі суспільні групи мають доступ до швидкісного Інтернету, публічних послуг та публічної цифрової інформації. Це можливість відкритого доступу до швидкісного інтернету тим, для кого він є критичною необхідністю та умовою для спілкування, придбання речей, навчання, творчої та соціальної реалізації, а також інших потреб.

Суспільна та громадянська безбар’єрність – забезпечено рівні можливості участі всіх людей, їх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад та держави, рівний доступ до суспільно-політичного та культурного життя, сприятливе середовище для фізичного розвитку та самореалізації, а також інклюзивне середовище як передумова для участі у всіх формах суспільного життя та громадської активності.

Освітня безбар’єрність – створені рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.

Економічна безбар’єрність – всі громадяни незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я мають умови та можливості для працевлаштування, отримання фінансових та інших ресурсів для заняття підприємництвом чи самозайнятістю. Впровадження програм професійної підготовки, кар’єрної орієнтації, навчання фінансовій грамотності, розвиток підприємницької культури, надання консультаційної підтримки, створення додаткових можливостей для дистанційної роботи – комплекс заходів і практик, які допоможуть працевлаштувати представників вразливих верств населення, зокрема осіб з інвалідністю, пенсіонерів, студентів без досвіду роботи, вагітних жінок і батьків у декреті.

Безбар’єрне середовище – це простір необмежених можливостей, в якому немає місця дискримінації та враховуються інтереси кожного.

Безбар’єрність – загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності;

Гендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

Доступність – забезпечення рівного доступу всім групам населення до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів та послуг, як у міських, так і в сільських районах;

Об’єкти фізичного оточення – будівлі і споруди, об’єкти благоустрою та транспортної інфраструктури;

Стала мобільність – організація переміщення людей, що знижує рівень впливу на навколишнє середовище і передбачає розвиток інтегрованої системи громадського транспорту, мережі пішохідних та велосипедних шляхів;

Універсальний дизайн – дизайн об’єктів фізичного оточення, програм та послуг, максимально придатний для використання всіма групами населення без необхідності додаткової адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю, де це необхідно.

Також рекомендуємо «Довідник безбар’єрності» – гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Це проєкт з відкритим кодом, створений у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.

Довідник безбар’єрності

Що робити, якщо на вулиці побачив незнайомий предмет?
Як зрозуміти, що ситуація може бути небезпечною?
І як діяти так, щоб захистити себе та тих, хто поруч?
Саме про це 9 вересня говорили учні нашого ліцею під час зустрічі з інспектором ювенальної превенції Ганною Турчаніковою.
Розмова вийшла зовсім не схожою на звичайний урок. Разом із Ганною Турчаніковою учні пригадали правила мінної безпеки, розібрали, чому не можна торкатися незнайомих чи підозрілих предметів та наскільки важливо в небезпечній ситуації не панікувати, а знати чіткий алгоритм дій.
Окремо поговорили про безпечну поведінку в побуті та на вулиці – ті прості правила, які здаються знайомими, але саме їх дотримання часто допомагає уникнути небезпеки.
А щоб важливі правила не залишилися просто словами, на учнів чекали ігри та завдання на закріплення матеріалу. Діти активно долучалися до обговорення, відповідали на запитання, перевіряли свої знання та вчилися швидко знаходити правильне рішення в різних ситуаціях.
Знання правил безпеки, уважність і правильні дії – те, що допомагає берегти найцінніше – життя і здоров’я.

Ліцей багатопрофільний м. Сіверськодонецька — 2 місце серед закладів освіти Луганської області за результатами НМТ-2026!
І ще одна особлива перемога — 23 місце в Україні з української літератури, ТОП-25 закладів країни!

За цими цифрами — праця наших випускників, професіоналізм учителів, підтримка батьків і сила ліцейної команди.

Навіть на відстані ми залишаємося поруч, працюємо, підтримуємо одне одного й доводимо: якісна освіта не має кордонів.

Дякуємо кожному, хто творить ці результати разом із нами.
Пишаємося нашими випускниками. Пишаємося педагогами. Пишаємося Ліцеєм!

Цей день завжди особливий. День, коли після літньої перерви знову оживає шкільне життя, лунають слова привітань, а попереду відкривається нова сторінка з новими мріями, знаннями та можливостями.
У нашому ліцеї перший день навчального року розпочався зі святкового Першого дзвоника «Перший дзвоник єднає нас — до знань і мрій рушати час!». Навіть перебуваючи на відстані, ми були разом — учні, педагоги та батьки. Ділилися теплими словами, усмішками, побажаннями та вірою в те, що попереду на нас чекає добрий навчальний рік.
А далі на учнів чекали перші уроки — особливі за змістом і настроєм.
На уроці «Мова гідності» говорили про те, що означає бути гідною людиною, любити свою мову, шанувати свою країну та відповідати за власні слова і вчинки.
Під час Загальнонаціонального уроку пам’яті згадували тих, завдяки кому сьогодні маємо можливість навчатися, мріяти й будувати майбутнє. Говорили про мужність, силу, пам’ять і ціну, яку Україна платить за свою свободу.
А урок безпеки життєдіяльності «Знання, що допомагають зберегти життя» нагадав про прості, але надзвичайно важливі речі — правила та знання, які можуть захистити нас у небезпечній ситуації.
Таким був наш перший день — теплим, змістовним і по-особливому важливим.
День, у якому було місце і святу, і пам’яті, і важливим розмовам про гідність, відповідальність та безпеку.
Нехай ця перша сторінка нового навчального року стане початком цікавого, успішного, мирного та доброго шкільного року!
З новим навчальним роком, дорогі учні, педагоги та батьки!

Вітаємо нашу велику ліцейську родину із святом Першого дзвоника!
Ліцей — це не стіни. Ліцей — це ми: наші прагнення, жага до знань, спільні мрії та перші перемоги.
Щиро дякуємо нашим Захисникам і Захисницям, завдяки яким цей день став можливим.
Нехай цей рік буде яскравим, мирним та багатим на нові досягнення для кожного класу — від 6-х до наших випускників!