Цінний досвід міжнародного спілкування набули учениці ліцею Козьменко Орина (11-В) та Топорко Олександра (11-Б) під час участі у Міжнародній Моделі ООН, яка відбувалася у містечку Юрі (Естонія) з 27.04 по 29.04.2018
Ця поїздка стала можливою для наших дівчат і Солодкої С.В., заступника директора з ВР, завдяки активній роботі ліцею в цьому напрямі та при фінансовій підтримці організації «Благодійний фонд «Восток – СОС»та організації МОНДО (Естонія)
Як проходив захід і що відчували дівчата читаємо у їхніх відгуках:
Ми прибули до Естонії на день раніше. Наступного дня приїхала більшість учасників, і тоді розпочалося найцікавіше- ми почали знайомитися з іншими делегатами, які виявилися розумними та дуже цікавими людьми з Естонії, Литви, Латвії, Вірменії, Туреччини та Еквадору. В нас була можливість взяти участь у тренувальній грі для учасників, які ще не мали досвіду. Наступний ранок почався з офіційного відкриття засідань і виступу КетрінКулдмаа, офіційного представника молодіжного руху в Естонії. Ми почали роботу в комітетах. Мій був пов‘язаний з правами жінок та дітей, а країна, яку я представляла, – Гондурас. Ми обговорювали питання фізичних покарань та домашнього насилля, а потім розпочали роботу над фінальним документом. На це все у нас був лише день, і ми намагалися все встигнути та написати максимально класну резолюцію.
Отже, ця модель справила на мене дуже велике враження. Вона нагадала мені, що треба працювати над своїми вміннями, щоб досягати мети. Цей досвід дійсно був дуже корисним та цікавим.
Козьменко Орина, 11-В
Наша поездка началась и закончилась в 14-00, с промежутком в 6 дней. Одни из самых незабываемых 6 дней в моей жизни.
Приезд в Таллинн ассоциируется у меня с огненно-рыжими волосами милой Виктории Руденко, нашего координатора. С ней контрастный эстонский холод был почти незаметен. Перспектива пребывания в гимназии сначала несколько пугала меня, но попав туда, и познакомившись с каждым из участников, мы поняли, что лучшего варианта нельзя и придумать. Мы все подружились еще до начала официальной части Модели ООН, а во время заседаний комитетов и других мероприятий всегда работали вместе и получали от этого удовольствие.
В первый день Модели ООН с нами работали организаторы и специалисты, пытаясь максимально вовлечь нас в процесс ведения дебатов, но делали это в развлекательной форме. Так что складывалось ощущение, что мы просто большая компания старых друзей. Вечером того же дня у нас началась работа в комитетах. Я была делегатом Аргентиныв комитете по правам национальных меньшинств (IndigenousPeoples’ Rights), который оказался самым веселым, даже, несмотря на всю серьезность темы. С самого начала все ребята стеснялись высказывать свое мнение и начинать дебаты, поэтому я сочла нужным начать одной из первых, дабы показать, как происходит процедура тем участникам, которые принимали участие в МООН впервые. Со временем от былой неловкости не осталось и следа и все пошло как по маслу. Мы не успели и заметить, как прошли 2 дня усердной работы. Было много шуток и серьезных дебатов, но самым лучшим был приобретенный нами опыт в ведении дебатов и владении английским языком. Я осталась более чем довольной, после принятия нашей резолюции на третий, последний день.
Было очень грустно расставаться с нашими новыми – навсегда старыми друзьями, и мы еще очень долго махали друг другу вслед. Возвращались мы уже с небольшой долей грусти оттого, что все это закончилось. Но каждый раз, вспоминая все события, которые произошли с нами в Эстонии, мы понимаем, что это была самая продуктивная и запоминающаяся поездка.
ТопоркоАлександра, 11-Б